Стаття. Українська мова і література в школі. №7, 1989 р. С. 28-36.
Романтизм в українській, як і взагалі у світовій, літературі історично закономірне явище, дальший крок у розвитку художньої свідомості людства. Тоді як просвітительська літературно-естетична думка (просвітительський реалізм) була принципово зорієнтована на відображення дійсності (суть цієї настанови полягала .в тому, «що предмет, дійсність, чуттєвість береться тільки в формі об'єкта або в формі споглядання, а не як людська чуттєва діяльність, практика, не суб'єктивно»), а не перетворення її, романтична естетика внесла в літературу і мистецтво той суб'єктивний підхід до предмета, ту вимогу перетворення дійсності, яка небачено активізує творчі, конструктивні потенції особистості, переводячи її з об'єкта в суб'єкт дії. Романтична естетика високо піднесла і роль поста як творця нової дійсності, звернулася до історичного життя народних мас, розширила саму проблематику літератури, вивівши людину на зустріч з історією і космосом, поставивши важливі питання співвідношення особистості і колективу, народу і тиранії, свободи і рабства. Проголосивши самоцінність кожної особистості, романтики зосередили увагу на дослідженні внутрішнього життя людини, що призвело до перевороту в пізнанні психології особистості. Величезну роль, незважаючи на відмінність персональних ідейних позицій письменників, романтизм відіграв у поновленні і зміцненні історичної пам'яті народу, в утвердженні иаціопальиої основи літератури і мистецтва, у розвитку жанрово-стильової системи літератури, оновленні її художніх засобів
