Стаття присвячена осмисленню листів Ігоря Костецького до Юрія Лавріненка, цікавого та насиченого епістолярного взаємнення двох провідних культуртреґерів української еміґрації. Постать І.Костецького, крім того, акумулює, зокрема і в цій статті, значно ширшу проблематику, пов’язану з непростими умовами життя та діяльности українських письменників в умовах еміґрації. З листів І.Костецького вимальовується складна й кропітка щоденна праця людини, залюбленої в національну та світову культуру; людини, яка не мислила себе поза високою культурою модернізму й самовіддано працювала на вивершення модерністичного канону вітчизняної літератури.
Ключові слова: епістолярій, культура, еміґрація.Це праця в порожнечу,
тобто спрямована в тому керункові,
в якому за сто років буде або
справді нова доба, або не буде нічого.
Ігор Костецький.
З листа до Вадима Лесича, 1962 р.Не думайте про читача, а думайте
про націю і, зокрема, про її культуру.
Нація не збігається з добою,
бо перше кругліше за друге.
Ігор Костецький.
З листа до Олекси Ізарського, 1959 р.
