К.: «Музична Україна», 1970.
Обробка для голосу в супроводі фортепіано Б. Дрималика.
Збірка «Лемківських народних пісень в обробці для голосу в супроводі фортепіано» містить більше шестидесяти обробок Богдана Дрималика, які він зробив впродовж усього творчого життя.
Неповторна чарівність рідної пісні з колиски була вірною супутницею майбутнього музиканта, глибоко запала йому в душу і залишила в ній помітний слід.Зміст:
Від упорядника.
Полетів би-м на край світа.
Ей, біда мене з хижі жене.
Ішов жовнір.
Ей, цисарю, цисарю.
Кед сем ішов.
Ой мам фраірку.
Веду коня.
Шаблечка не моя.
Як єм ішов.
По горах ходила.
Кед ім г’мамічкі жила.
Ой пониже Темешвару.
Є там долов.
Ідзем, ідзем.
Зозуленько біла.
Ей, в нашім дворі.
Ей, ви, дівчата.
Ей, там на горі вишня.
Но лем фришно.
Ей, люляй мі, люляй.
Ей, беньки-беньки.
Боже, боже нич не маме.
Ганічко, любічко.
Моя мила премила.
Откаль соненько сходило.
Пішла дівчина.
Погнівався мі.
Ци ти підеш, ци не підеш?
Бандурки ся породили.
Вечер юж мі, вечер.
Ой маю я черешеньку.
Ой пасла би я воли.
По саді ся проходжає.
Там пониже села.
Тот мій.
Я на береженьку.
Ой на зеленій межі.
Позират дівчатко.
Моя фраїречко.
Ганю, Ганю.
Ой на горі липка.
Ой чорна гора, чорна.
Пішов я до леса.
Промочив мя, промочив.
Там на горі калина.
Удян пайташ.
Я сем хлопець справедливий.
Оженився старий.
Ой ми, яко ми.
Ой ти, старий сиваку.
Ой там на горі.
Ой знати, знати.
Не било то яко влони.
Їдять коні.
Як я сой заспівам.
Чиє ж то полечко?
Там на горі зимний вітер віє.
Як я спала на сені.
Позирай, пані матко.
Здалека сме приїхали.
Хавкат мі ся, хавкат.
Бодай та корчмічка.
Ей, пила, пила.
Словник діалектних слів.
