Літературознавчі статті, нариси, рецензії, огляди. – Ужгород: Ґражда, 2015. – 120 с.
ISBN 978‐966‐176‐110‐9
Художня література (красне письменство) – одна з найпрекрасніших можливостей для вияву національної самобутності, для утвердження і пропаганди етнічної приналежності серед найширших верств суспільства, для завоювання міжнародних симпатій.
Літературний процес немислимий поза історією, поза політикою. Водночас – це динамічна система, яку складають мікрокосмоси (маленькі одухотворені світи) талановитих постатей. У літературних змаганнях Закарпаття чітко прослідковується ряд послідовних епох, що, в основному, співмірні з історичними періодами. Умовно можна виокремити п'ять важливих етапів розвитку закарпатського красного письменства XX століття: перше двадцятиліття – час «глухого провінціалізму»; 20‐30‐ті роки – «літературне відродження»; 40‐50‐ті роки – період стагнації; 60‐80‐ті роки – «срібний вік»; 90‐ті роки – доба добротного регіоналізму. Пропонований поділ обумовлений значною мірою історичними чинниками і характером літературної спадщини.
У цьому контексті автор пропонує збірку публікації з різних років, які торкаються найповажніших літературних явищ, персоналій, подій.
