М. Чернівці. НВФ Композит, 8 с.
Україна сьогодні стоїть перед вирішенням однієї з найважливіших проблем енергозаощадження у промисловості і будівництві. Постійний ріст цін на енергоносії ставить суспільство у складне економічне становище, коли треба вже фундаментально і остаточно розв'язувати дійсно найскладнішу господарську і науково-технічну задачу - економії енергоресурсів. Споживаючи одні з найенергоємніших компонентів, цемент і метал, галузь витрачає тільки у матеріалізованій формі близько 12 млрд м3 газу. Очікуване підвищення цін на газ у 3-4 рази при сучасних методах господарювання і стані науково-технічних розробок може призвести до серйозної кризи у будівництві. Адже це у кінцевому результаті додаткове навантаження на собівартість продукції приблизно в 15 млрд гривень. Такий тягар не витримає ані гаманець наших громадян, ані бюджет країни.За період після проведення нами в 1996 році у Чернівцях першої науково-технічної конференції [1] в галузі зроблені певні кроки щодо економнішого використання енергоресурсів, зокрема більш широке застосування інтенсифікаторів помелу, впровадження сепараторних млинів у цементній промисловості, хімізація бетону, тобто широке застосування енергозберігаючих модифікаторів [2, 3], удосконалення режимів і методів теплової обробки залізобетонних конструкцій, поліпшення обліку, зменшення господарських втрат енергоносіїв. І хоча запровадження деяких методів, наприклад, хімізації, супроводжувалось в окремих випадках застосуванням шкідливих для цементу і бетону речовин та багаточисельними авантюрними прожектами, а також помилками і прорахунками у нормативних документах, користь від новацій все ж таки була, а реальна економія від енергозаощаджувальних заходів сягала 10-15 млн гривень на рік. Багато це чи мало для масштабів країни - судити важко, але те, що напрям вибраний правильно, свідчать і суттєве підвищення рівня економічного мислення працівників галузі та ефективно діючі технологічні рішення, які пропонувались у доповідях конференції 1996 року та наукових працях [4, 5, 6].Але рівень науково-дослідних і впроваджувальних робіт з енергозаощадження не задовольняє вимоги часу. 1 головним недоліком тут є відсутність чіткої й цілеспрямованої концепції енергозаощадження у галузі.
