Нью-Йорк : Українсько-Американське видавниче тов-во, 1952.– 22 с.– (Серія наукова; Ч. 2)Характеристика певної епохи неодмінно передбачає окреслення притаманного їй естетичного ідеалу. Ця теза є особливо актуальною, коли йдеться про добу бароко з її своєрідним розумінням категорії краси, специфічною ієрархією художніх цінностей. З-поміж студій, що торкаються цього питання, можна назвати розвідку Д. Чижевського "Поза межами краси". власне дослідник спробував визначити основні елементи мистецького твору, що стоять поза межами краси, на матеріалі текстів українського барокового письменства. Розмірковуючи над своєрідністю естетики бароко, Д. Чижевський, зокрема, писав: Якщо вникнути у зміст багатьох барокових творів, то можна помітити категоричну відмову їхніх авторів від ідеалу краси. Можливо, не без зв’язку з подіями цієї жорстокої та трагічної епохи, картинам мук та смерті відводиться центральне місце. Потворність гротеску постає тут у найнижчому ступені. Уявлення про вічні зміни та минущість усього земного зумовлює зображення трагічного падіння високого та піднесеного, руйнування красивого та доброго; все це, отже, пов’язане з глибокими світоглядними мотивами. Водночас для нас розуміння літератури бароко важливе, бо за низьким та відразливим можна відчути віру у високе та прекрасне, а за плинністю часу –
думку про вічне .
