Стаття. Зібр. творів: У 50 т. — К., 1982.— Т. 35 С. 370-376 .Ювілей спізнений о десять літ. У р. 1895, коли довершилося 25 літ літературної діяльності Ів. Левицького, Україна стогнала під тяжким тиском, була в стані духовної розтічі і забула про ювілей одного з найбільших своїх синів. їй було не до ювілеїв тоді, коли найкращі її сини або клали голови на чужині, іноді в боротьбі за справи чужі їй, або, знесилені, змучені, майже зневірилися в будущину рідного народу.
А сьогодні? Чи дивоглядна російська весна поправила положення? Чи дає запоруку кращої будущини? Тим-то й ба, що положення майже ні в чім не поправилося, запоруки нема ніякої, а проте бог зна відки й як явилася людям можність легше відітхнути, хоч хвилину погратися надіями,нехай і так, що навіть ілюзіями,— і Україна згадала свій старий довг і святкує 35-літній ювілей літературної діяльності Ів. Левицького.
Чим був ювілянт для української літератури, для української суспільності протягом сих 35 літ? Відповідь, здавалось би, проста, всі ми чуємо її, та власне задля своєї простоти нелегка. Може, тут чи і в многих інших питаннях громадського життя обхідна дорога швидше заведе нас до
цілі, як проста. Отже поставимо питання навпаки: чим не був для України Іван Левицький?
