Європа, місце зародження національних держав і сучасного націоналізму у XVI ст., могла стати і їх цвинтарем наприкінці XX. Ллє замість того, щоб просуватися за рамки національних держав, Європа на зламі століть почала рухатись назад до національних держав, що найчіткіше проявилось у розпаді Радянського Союзу, Югославії та Чехословаччини на велику кількість національно визначених держав-спадкоємців. Ця масивна реорганізація політичного простору за національними лініями породила
особливі, динамічно пов’язані й у деяких випадках вибухонебезпечні форми націоналізму: автономістичний націоналізм національних меншин, націоналізм титульних націй нових країн, в яких живуть ці меншини, та транскордонний націоналізм «зовнішньої великої вітчизни», до якої ці меншини належать за спільною етнічністю, а не за громадянством.
Author(s): Роджерз Брюбейкер
Publisher: Кальварія
Year: 2006
Language: Ukrainian
Pages: 280
City: Львів
Подяки 8
Вступ 11
Частина перша
Переосмислення державності та націоналізму
1. Переосмислення статусу нації: нація як інституйована форма, реальна категорія і випадкова подія 27
2. Статус нації та національне, питання, у Радянському Союзі та країнах — його нащадках: з погляду інституціоналізму 40
3. Національні меншини, націоналізаційні держави та зовнішні національні вітчизни у Новій Європі 84
Частина друга.
Стара та нова - "Нова Європа"
4. Націоналізаційні держави у старій "Новій Європі" та у новій 114
8. Вітчизняний націоналізм у ваймарській Німеччині та у "Ваймарській Росії" 152
6. Наслідки імперії та розмежування народів 208
Бібліографія 250
Покажчик 265
