Стаття в электронном журнале. — "Ефективна економіка", № 3, 2013.
Районування є важливим фактором територіальної організації та управління господарством країни, воно передбачає розподіл території з урахуванням об'єктивних закономірностей територіального поділу праці, формування територіально-виробничих комплексів різного масштабу тощо. У статті проаналізовано основні ідеї фахівців відносно питань районування території України. Наразі в Україні відсутня єдина загальноприйнята схема районування, а всі варіанти районування базуються на наявному адміністративному поділі. Й досі залишається невирішеним питання кількості та меж існуючих в Україні районів. Розглядаючи думки науковців можна виділити два основні підходи до районування території України в контексті реформування адміністративно-територіального устрою – укрупнення, тобто зменшення кількості областей та формування на їх основі більших за розмірами районів та розукрупнення областей. В статті розглянуто переваги та недоліки різних підходів до районування території України та з’ясовано, що найкращим варіантом наразі є об’єднання областей у більш великі формування без виділення в окремий рівень управління. Тож, районування потрібно для: покращення територіального управління і регулювання; полегшення проведення регіональної політики; поліпшення адміністративно-територіального поділу держави. Виходячи з особливостей районування, бажаним і продуктивним має бути врахування схем економічного районування при вдосконаленні або реформуванні адміністративно-територіального устрою держави.
