Стаття. - "Слово і час", - К., - 1992, - № 5 . С. 55 - 69 .Літературний доробок Василя Семеновича Стефаника за своїм обсягом невеликий, але за своєю суттю – вагомий внесок у літературу кінця XIX початку XX століття. Поруч з В. Стефаником важко поставити ще когось із новелістів. Він специфічний, він особливий, він неординарний, він безстрашний, він не боїться порушувати кордони людської етики, естетики і моралі задля досягнення внутрішньо психологічного конфлікту художнього персонажу у межових ситуаціях. „Василь Стефаник, як Хемінгуей, залишиться недосяжним взірцем для сучасних новелістів.
Його новели, образки – це цілі драми людського життя. Та його невеличку літературно-художню спадщину можна сміливо прирівняти з великою спадщиною В. Шекспіра. З цим погоджується і Б. Харчук, який написав: „Нехай ціпеніє з подиву світ – кожна маленька новела варта драми Шекспіра! Нехай падають поети – стефаниківська проза співається як пісня. Глибокий психологізм, драматизм, лаконізм, прихований ліризм, трагізм, прагнення розкрити загальнолюдське багатство і красу духовного світу селянина, трагедію його душі, внутрішньо психологічні переживання, утвердити його людську гідність, духовну основу та людську рівноправність – означало новий підхід у розв’язанні селянської теми.
