Монографія. - НАНУ ; Львівське відділення Ін-ту літератури ім. Т.Г. Шевченка ; Ін-т українознавства при Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника. - Львів, 2009. - 232 с.У книжці на багатому фактографічному матеріалі, зокрема на рукописних джерелах, розкрито взаємини Івана Франка й Василя Стефаника як найчільніших представників „старшого" і „молодого" поколінь в українській політичній історії і в розвитку національного письменства. Монографія порушує, з одного боку, проблеми рецепції постаті „українського Мойсея" у свідомості покутського новеліста, з іншого - веде мову про Франкове сприймання художнього новаторства Василя Стефаника і визначення його місця як свого „намісника".
Монографія розрахована на літературознавців, істориків, викладачів та студентів, усіх, хто цікавиться історією національної літератури й розвитком політичної думки в Україні.Зміст.
Вступ.
Знайомство й особисті контакти.
На перехрестях суспільно-політичної боротьби.
У силовому полі внутрішньопартійних суперечок.
Я, бідний, маю боронити Франка".
„Ото Франко є чоловік такий культурний, що він не може видержати серед рускої суспільносте".
"Я чую себе насамперед русином, а потім радикалом".
Іван Франко поставив мене малим наслідником своїм.
Замість висновків.
Новаторське, етапне дослідження. Тамара Гундорова.
Покажчик імен.
