Київ: Обереги, 1995. — 709 с.Книга містить не друкований досі шостий том Історії української літератури Михайла Грушевського, що був підготовлений до видання у 1930 р.
У томі всебічно досліджено український літературний процес і культурно-національний рух 1610—1633 рр. — глибоко висвітлено літературну творчість Мелетія Смотрицького, Захарії Копистенського, Касіяна Саковича, Памва Беринди, Тарасія Земки, Олександра Мигури, Ісайї Копинського, Андрія Мужилівського, проаналізовано ранню творчість Петра Могили. Вчений детально простежив культурно-освітню і видавничу діяльність Київського, Львівського й Луцького братств, звернув увагу на еволюцію релігійної боротьби і участь у ній козацтва, показав, як згасало культурно-національне відродження перших десятиліть XVII ст., втрачала свою революційну роль православна церква, стаючи поступово офіційною урядослухняною установою.
У книзі розлого цитуються в оригіналі й перекладі тексти літературних творів цього періоду.
Розрахована як на фахового, так і на широкого читача.
