Розділ з книги "Світ художньої літератури". - К., 1987. С. 25-69.
Центральним образом світу художньої літератури є образ людини, її переживання, думки й пристрасті, взаємини між собою і життям всього суспільства, в якому люди діють. Образ людини в художій літературі виступає у різних видозмінах. Це і образ конкретного персонажа або дійової особи, і образи автора, оповідача, ліричного героя тощо. Всі вони є формою відтворення сутності, її суспільно-змістовної духовності. Художня література саме через'образ людини змальовує суспільне життя у всьому його багатстві й складнощах. Оскільки ж суспільна діяльність людини розгортається в реальному, об'єктивно існуючому середовищі природи, речей (в тому числі й створених людиною) і явищ, то на них і спрямовується зацікавлений погляд людини. І світ художньої літератури наповнюється образами того предметно-речового середовища, в якому живе людина. Це середовище зображається з точки зору змісту і сенсу людського життя, тому воно виступає перед читачем в олюдненій, одухотвореній, інакше кажучи, суб'єктивізованій формі, ще-виразно видно на прикладі розглянутої пейзажної лірики. Словом, задля якнайповнішого і художньо переконливого розкриття образу людини письменники звертаються до всього сущого, досягаючи тим самим синтетичного відображення дійсності. І знов-таки, незалежно від рівня узагальнення, до якого прагне письменник, здійснює він його в ім'я художнього розкриття головного предмета літературно-художнього пізнання - людини.
