Стаття. С. 77-
86. Національна ідея найчіткіше, найвиразніше, найгостріше доноситься до людського мозку й до серця людини саме засобами літератури й мистецтва, які мають сильніший, безпосередніший вплив на людину, ніж наука й публіцистика. Вони впливають на емоції й почуття, а в справі виховання громадянина, національної свідомості особистості «першорядної ваги набирає те, щоб знання пройшли через серце, відбилися в особистому духовному світі людини». І саме література, в першу чергу, поезія, вчить людину відчувати. Те ж, що глибоко відчуте, вистраждане, виношене, стає переконанням, світоглядною засадою.
Отож, національна ідея й сприймалася, перш за все, завдяки могутньому впливові такого гостро емоційного засобу виховання, як література, як лірична поезія.
В умовах переслідування усього українського, в умовах відсутності української держави, освіти рідною мовою, науки, функціонування будь-яких політичних чи наукових українських інституцій нашій літературі «не доводилось бути тільки «мистецтвом слова», вона була ще в більшій мірі, ніж література російська, зразу всім: політичною трибуною, філософією, криком, плачем, стогоном поневоленої народної маси». Таку оцінку їй дав академік О. І. Білецький. Зрозуміло, що українська національна ідея доносилась у літературі до читача, перш за все, через ті твори, в яких виникав образ рідного краю — України. Поруч із Т. Шевченком і М. Старицьким, Франком і Лесею Українкою художньо найдовершеніше створив у своїй поезії образ України
Павло Грабовський. Цей образ став наскрізним у його творчості.
