Розділ з книги "До історії української літератури: Дослідження, есе, полеміка". — К.: Основи, 1997. — С. 571-584Український модернізм, якщо це поняття наділене смислом й не зводиться до його найгаласливіших прибічників, слабких поетів "Молодої Музи" й посередніх критиків "Української хати", слід розуміти насамперед як поняття, що визначає водночас період і стиль, зі швидше гнучким, ніж схематичним розумінням системи тем, а передусім вартостей, художніх засобів і постав. Треба також усвідомити, що саме внаслідок глибинної динаміки української літературної культури український модернізм справді був значно слабший, ніж, скажімо, польський, а його подальше ослаблення зумовлювалося обмеженим і стриноженим початковим дискурсом про модернізм.
Основна проблема українського модернізму полягає в тому, що від самого початку він був заложником ідеології з відповідним наслідком: полеміки й радикальні позиції затьмарили реальну картину та залишили спадщину схематизму й тенденційності.
