Стаття // Збірник наукових праць НаУКМА. Миколаївська філія. — 2000. — № 5 — С. 13-17.Через увесь Євроазіатський континент, широкою смугою, від пониззя Дунаю і Карпатського хребта на Заході до Тихого океану на Сході, протягнувся Великий Степ. Його західну частину займає Північно-Західне Причорномор’я – унікальний історико-культурний регіон. У плині тисячоліть у ньому розвивалися найдавніші оригінальні степові культури Євразії. Найважливіший період в історії народів, носіїв цих культур, – кінець бронзової доби, датований у Східній Європі останньою чвертю II тисячоліття до н.е.
Вивчення історії даного регіону на основі матеріальних джерел – дуже актуальне завдання, тому що воно пов'язане з культурно-історичною своєрідністю пам'яток степової частини межиріч Дунаю – Дністра – Південного Бугу, де в епоху пізньої бронзи проходила межа між двома історично сформованими галузями господарства – землеробством і скотарством. У запропонованій роботі автор робить спробу проаналізувати хід археологічних досліджень й історико-культурну класифікацію старожитностей Північно-Західного Причорномор’я епохи пізньої бронзи.
