Київ: Мистецтво, 1953. — 546 с.
Прогресивні композитори, що почали свій творчий шлях ще в дожовтневі часи, активно включились у процес творення музичної культури молодої радянської держави. М. Леонтович написав хорові обробки революційних пісень „Ми ковалі", „Молода гвардія" та пролетарського гімну „Інтернаціонал", Я. Степовий — ряд пісень і хорів на революційні тексти Ів. Франка, тоді молодий ще композитор Г. Верьовка створив власну музичну редакцію старої італійської революційної пісні „Вперед, народе, йди", яка набула широкої популярності серед трудящих України.
Першу в Радянському Союзі пісню про Сталіна створили українські радянські митці — поет М. Рильський та композитор Л. Ревуцький. Нею був покладений початок циклу музичних композицій про Сталіна в усій радянській музичній творчості.
Піснею „Про Марію Лисенко" П. Майборода поклав початок цілої серії пісень-портретів про Героїв Соціалістичної Праці. Одна за одною з’являються „Пісня про Марка Озерного", „Про Олену Хобту, „Рідним полем-Сумщиною (Про Марію Савченко) і ін. Багато пісень композитор присвятив новому побутові колгоспного села („Гей, у полі чистому", „Колгоспний вальс"), героїчній боротьбі радянських людей проти фашистських загарбників („Розлягалися тумани", „Пісня про Лялю Убийвовк"), нашій великій Вітчизні („Пісня про Дніпро", „Київ святковий").Редакціна колегія: Козицький П.О, Майборода П.І, Веленський І.А., Зноско-Боровський О.Ф., Лазаренко А.К.
