Історія міжнародно-правових вчень : методичні вказівки з навчальної дисципліни

Сучасні міжнародні відносини характеризуються все більш зростаючою взаємозалежністю держав, що дозволяє говорити про неухильне формування цілісності світу. Разом зі зміною характеру міжнародних відносин змінюється й їх правове регулювання. Міжнародне право еволюціонує під впливом багатьох чинників, особливо це помітно в епоху глобалізаційних процесів. Творців різних міжнародно-правових вчень хвилювало, перш за все, що таке міжнародне право, чи є воно справжнім правом, в чому його значення і призначення, які його матеріальні і формальні джерела, а також: яким чином за допомогою міжнародного права можна забезпечити «вічний мир»? Розвиток науки міжнародного права нерозривно пов'язаний з цими питаннями, відповіді на які обумовлювалися приналежністю того або іншого автора до певної школи або наукового напряму. Існує необхідність вдосконалення правового регулювання сучасних міждержавних відносин, оскільки, зважаючи на сучасний стан розвитку міжнародного права, існуючі концепції не відповідають завданням подальшого становлення міжнародного права як загальнолюдського права. Актуальність курсу визначається необхідністю багатостороннього історико-правового аналізу становлення доктрини міжнародного права в період якісного розвитку й ускладнення всієї міжнародної системи. Вихід за межі позитивістського розуміння міжнародного права дозволяє подивитися на нього у зв’язку з іншими явищами фізичного й соціального світу, а це обумовлює необхідність розгляду сутності міжнародного права крізь призму феномену прав людини. Однією з характерних рис міжнародного права є його гуманізація, підвищення ролі людської особистості, зростання соціальної значущості міжнародних проблем, пов'язаних з людиною. Права людини є наріжним каменем соціальних перетворень, шляхом яких вибудовувалося сучасне громадянське суспільство. Протягом XX століття вони перетворилися з сутнісної ознаки західної, європейської цивілізації, на універсальну цінність, що визнається міжнародним співтовариством. Про це, зокрема, свідчать численні міжнародні акти, які визнаються переважною більшістю країн світу. Міжнародне право ХХІ ст. повинно стати міжцивілізаційним, враховувати взаємодію й ідейну боротьбу різних релігій, ідеологій, правових систем, цінностей і прагнути до їх синтезу. Є ще одна причина, чому вивчення міжнародно-правових вчень важливе для юристів-міжнародників. Згідно зі ст. 38 Статуту Міжнародного суду, цей Суд як допоміжний засіб для визначення правових норм застосовує «доктрини найбільш кваліфікованих фахівців з публічного права різних націй». Поряд із судовими рішеннями, доктрини найбільш кваліфікованих сучасних юристів-міжнародників, які неминуче створюються на фундаменті міжнародно-правових вчень їх попередників, можуть впливати на результат тієї або іншої справи, коли існує прогалина в міжнародному праві. Доктрини не тільки можуть засвідчувати існування певної норми, але і встановлені судом норми міжнародного права часто сприймаються через призму того або іншого міжнародно-правового вчення або теорії. Як свідчить практика міжнародних і національних судів, а також дипломатична практика, на вчення видатних юристів-міжнародників продовжують посилатися в ході вирішення конкретних суперечок. Доктринальні думки продовжують впливати і на хід розробки нових міжнародних договорів. Крім того, то або інше міжнародно-правове вчення може виражати політику певної соціальної групи або держави в цілому по відношенню до міжнародного права і практики застосування його норм. Іншими словами, через пануючі міжнародно-правові вчення ми можемо дослідити рівень міжнародної правосвідомості тієї чи іншої держави (народу). І навпаки, міжнародно-правові вчення є тим необхідним елементом, під впливом якого формується міжнародна правосвідомість. Таким чином, дослідження історії міжнародно-правових вчень переслідує не лише суто наукову, теоретичну мету, але також практичні і політичні цілі, реалізація яких спричиняє за собою зміну правової дійсності.