К.: Радянська школа, - 1991 р. - 222 с.Творча спадщина В. Стефаника має велике пізнавальне, ідейно-естетичне й історико-літературне значення. Він був новатором у літературі, творцем і неперевершеним майстром дуже стислої, драматичної за змістом і глибоко ліричної за звучанням соціально-психологічної новели. Стефаник започаткував в українській літературі експресіонізм, цей стиль передбачає зображення внутрішнього через зовнішнє, зацікавлення глибинними психологічними процесами. Черпаючи тематичний матеріал з добре знаного йому села, Стефаник не бачив суті своєї творчості в описах селянського побуту чи порушенні соціальних питань. Для нього головним в показі «мужицької розпуки» були не побутові й не політичні, а універсальні аспекти людського життя.
Автор розглядає твори класика української літератури Василя Стефаника (1871 - 1936), аналізує новели збірок "Синя книжечка", "Камінний хрест", "Дорога", "Моє слово", "Земля", в яких відтворене життя західноукраїнського селянства на зламі двох століть, за часу першої світової війни та панування Польщі.Зміст
Переднє слово.
«І приріс він до села серцем і душею».
«Я сотворив собі свій світ».
«Раненько чесала волосся».
«А над тими його селами звисала розпука». Перший період творчості.
«Відки тебе візирати, де тебе шукати?!».
«Згадався всім тяжкий камінний хрест життя».
«Несе вітер кленові листя, несе.».
«І лишаються вони самі-саміські серед темної ночі».
«Треба любити сих людей, що тихонько ховають свій біль у зелений май».
«Він читав ті лиця і велику пісню бою на них».
«Весь світ здурів: люди і худоба». Другий період творчості.
«Далеко під горами ревіли гармати, палали села.».
«В селі ні одна мама так не банує за синами».
«Не всіх стрільців Україна додому повідсилає».
«Йде боротьба безпощадна».
«Вони хотять нового, на те вони і молоді».
«Роса має кого обливати своїми перлами".
Реккомендуємо прочитати.
