Стаття. Зб. наук. праць з філософії та філології. – Вип. 12 . Німецька традиція в філософії, гуманітаристиці та культурі. – Одеса, 2008 р. – С. 167 – 177.Мислитель епохи Романтизму, (а вона тривала в Україні протягом всього XIX ст., про що свідчить діяльність «Старої» й «Молодої» громад, творчість мовознавця й міфознавця Олександра Потебні, зрештою, й неодноразові заборони українського слова царськими указами), П. Куліш ідеалізує й міфологізує українську історію, минуле, яке закодоване, наче скарб, в усній народній творчості. Романтичне усвідомлення цінностей минулого як вічних і неповторних у кожного народу зумовило пошук мислителем у минулому високих моральних ідеалів, заклики до їх повернення. Це особливо помітне у його «хутірній філософії», що виявилась своєрідною реакцією на міщанство й «речовизм» українського панства, яке влаштувало в ті часи гонитву за наживою й користю, справжнє «полювання» на маєтки. Подібно до німецьких романтиків, Куліш протиставляє псевдоцінностям бездуховної, наскрізь матеріалізованої й тому ницої цивілізації природну, чисту атмосферу українського хутора, де панують безпосередність, любов, злагода, чесність, справедливість і глибока ніжність – одвічні супутники українського селянина. Мислитель свято переконаний, що місто і цивілізація, відірвавши людину від природного пракоріння, знищують у ній питомо людські якості, перетворюючи в бездуховне створіння, здатне лише до руйнування й спустошення світу.
Не лише Україні, а й усьому світові розкрили романтики душу свого народу. Піднявши його з колін і вивівши зі стану «маленької людини», вони по-справжньому возвеличили «німих рабів», продемонстрували світові високі моральні й естетичні цінності, якими жив цей народ, які свято оберігав і передавав від покоління до покоління. Найвищою цінністю була й залишилась любов до рідної землі і рідного слова, і саме вона допомогла вижити в умовах жорстоких зазіхань на цю землю й на це слово, допомогла залишитись самобутнім народом і цілеспрямовано йти до створення своєї суверенної держави. Такі мотиви поєднують український романтизм з німецьким чи не найпомітніше.
На прикладі утвердження німецькими й українськими романтиками національної самобутності свого народу пересвідчуємось у правоті думки Бертрана Рассела: «Через націоналізм романтики втяглись у політику: кожен народ має свою окрему колективну душу, яка стане вільною лише в державних кордонах (окремих від інших держав)».
