Коломия: Галицька накладня, 1912. — 280 с.
Вагому частку творчого доробку Богдана Лепкого становлять його літературознавчі дослідження. Ще починаючи працю в Ягеллонському університеті, він одразу відчув брак підручників з історії української літератури. Студенти навчались за Історією літератури руської Омеляна Огоновського, виданою ще у 1887–1894 рр. Тому і написав Б. Лепкий двотомний Начерк історії української літератури (Книга 1 – 1909 р.; Книга 2 – 1912 р. ). Це був популярний і синтетичний огляд рідного письменства до часів Івана Котляревського. Рукопис третього тому згорів 1914 року. У цьому начерку Б. Лепкий розкрив насамперед значення фольклору як органічної частини української культури, дав широку панораму історично-культурного розвитку нашого народу.
