Стаття. Слово і час. 2007. №10 . с. 79-82 .Творчість вісімдесятників позначена руйнуванням основ радянської ідеології. Молоді українські літератори 80-х іроків минулого століття , підхопивши традиції дисидентів, основний пафос спрямували Проти філософії тоталітарної системи.
У своїх кращих літературних творах вони виступали проти пануючої класової моралі, віддаючи перевагу загальнолюдській та християнській, що стоять поза партіями, класами та ідеологіями держав. Кожне покоління українських письменників у творчості своїх найбільших достойників розвивало антиколоніальні мотиви, але саме вісімдесятники стали першим поколінням , яке так відверто, масово й цинічно познущалося з колоніальної ідеології, що її століттями плекала в душах мільйонів українців російська імперія. Вони спаплюжили "священні основи" метрополії, на яких базувалася віковічна васальна залежність України від Росії, і це нечуване раніше "святотатство" молодої української літератури припало на роки агонії радянської системи. Політичні мотиви лунали у творчості багатьох вісімдесятників, тому політично-соціальна сатира Володимира Даниленка постає як промовистий зразок і і симптом усього покоління.
