Літературознавчий доробок поета-неокласика, талановитого дослідника літератури професора Павла Петровича Филиповича (1891—1937), якому судилося поповнити трагічний мартиролог української культури в добу сталінського геноциду,— яскрава сторінка історії української літературної думки. Він разом з М. Зеровим, М. Драй-Хмарою та іншими готував кадри народної інтелігенції, закладав наукові основи літературознавства. Осмислюючи спадщину корифеїв і творчість сучасників, П. Филипович найчастіше вдавався до порівняльних студій — прагнув побачити свій народ і його слово у європейському контексті.Зміст.Щоб давнє слово на чатах стало. С. Гречанюк.
Соціальне обличчя українського читача 30-40 рр. XIX в. (Нарис перший).
Поет огненного слова.
Шевченко і декабристи.
Шляхи Франкової поезії.
Генеза Франкової легенди "Смерть Каїна".
Леся Українка.
Образ Промете я в творах Лесі Українки.
"Цвіт яблуні" М.Коцюбинського.
О.Кобилянська в літературному оточенні.
"Земля" Ольги Кобилянської.
Історія одного сюжету ("У неділю рано зілля копала" О.Кобилянської).
Олесь.
Лірика Максима Рильського.
Про Михайля Семенка.
Молода українська поезія.
Українське літературознавство за 10 років революції.Примітки.
