Київ: Наукова думка, 1971. — 276 с.Десь у сутінках середньовіччя губляться сліди одного з найцікавіших проявів польсько-українських культурних взаємин — звертання польських письменників до українських народнопоетичних джерел. Традиції творчого використання українського фольклору в польському письменстві виявили свою живучість протягом багатьох століть, включаючи і наш час. Але найбільш характерним, класичним з цього погляду був період романтизму. Дослідженню місця і ролі українського фольклору в польській літературі цього періоду і присвячена монографія. Праця написана на широкому першоджерельному матеріалі, в ній розглядаються численні польські переклади і переспіви українських пісень та дум, творчі трансформації українських фольклорних образів, мотивів, поетико-стилістичних елементів у польській романтичній поезії, прозі, драмі.
Праця розрахована на філологів-славістів, студентів філологічних факультетів і тих читачів, які цікавляться історико-літературними питаннями та міжслов’янськими культурними взаєминами.
Зміст.
Вступ.
Польський романтизм і Україна.
Переклади, переспіви й парафрази українських пісень.
Ранні переклади.
Переклади і парафрази «зєвончиків».
«У Вільні городі преславнім.».
На сторінках варшавських видань.
Поетичні трансформації фольклорних образів і мотивів.
Український фольклор у творчості Богдана Залеського.
Крізь призму «гайдамацької» і «шляхетської» України.
Співці Поділля і Волині.
В полі уваги великих.
Твори поетів-романтиків українською мовою.
Українські фольклорні мотиви в прозі і драматургії доби романтизму.
В ранній період романтизму.
В атмосфері романтичних уявлень.
Висновки.
