Опубликована в Юридичний журнал. - 2008. - №
6. – С. 42-44.
Іноземці, як суб’єкти конституційних правовідносин, у правах є рівними з громадянами України за певними винятками, встановленими чинним законодавством. Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземці мають право на звернення до суду та до інших державних органів для захисту їх особистих, майнових та інших прав. З огляду на цю статтю Закону можна зробити висновок, що мова йде про права, що можуть бути порушені в майбутньому або про ті права, які вже порушені. А що щодо звернення іноземців до державних органів з метою реалізації своїх прав та законних інтересів? В контексті цієї проблеми та з огляду на статтю 26 Конституції України, слід згадати про Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР. Залишається питання наскільки його положення можуть застосовуватися щодо звернень іноземців. Зокрема, спірним є питання чи можуть іноземці брати участь в управлінні державними і громадськими справами України та впливати на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
