Київ: Основи, 1997. — 604 с.Праця відомого американсько-українського славіста й україніста Григорія Грабовича осмислює історію української літератури в кількох основних ключах — теоретичному, порівняльному, іманентному і власне історіографічному. Дослідження, есе та полеміка, що становлять цю книгу, писалися в різні періоди, а значна частина з них тоді, коли існувало гостре протистояння між казенним совєтським та західним підходами в літературознавстві. Сьогодні, після набуття Україною незалежності, виникла гостра потреба ґрунтовної переоцінки різних наукових традицій і парадигм, ревізії канону української літератури, її історіографії та методології.
Переважна більшість цих праць побачила світ англійською мовою або у виданнях, які не були приступні для українського читача і, на жаль, навіть для дослідників-спеціалістів. Нині розширені, разом з новою працею про теорію та історію рецепції, ці дослідження створюють цілісність, яка може суттєво переорієнтувати наше розуміння історії української літератури і уможливити переосмислення українського культурного та інтелектуального процесів.
