К.: ЕксОб, 2002. - 311 с.Монографія присвячена розгляду розвитку друкарства га книговидавництва у Києві — значному економічному політичному, культурному і національному центрі України, з 1861 по 1917 р. Книгодрукарство розглядається як синтетична галузь промисловості, в якій органічно поєднуються технічні досягнення в поліграфічному виробництві з культурними і громадсько-політичними надбаннями суспільства, втіленими у такому комунікативно-інформаційному засобі, як книга. Праця побудована на значному фактичному матеріалі, основою якого є аналіз матеріалів досліджень з цього та інших питань вітчизняних вчених, а також численних джерел - періодики, архівів, спогадів, листувань тощо. Особливе значення в праці присвячується розгляду української книги, яка в другій половині XIX - на початку XX ст. зазнала переслідувань з боку російського самодержавства.
Видання розраховане на дослідників, працівників бібліотек, вчителів, студентів, всіх, хто цікавиться історією Києва та книгознавства.
